План-характеристика Чіпки Варениченка

План-характеристика Чіпки

Сюжетні епізоди	Поведінка героя	Характерні риси Чіпки
1. Зустріч Чіпки з Галею	Ця зустріч дуже вплинула на героя. Закохавшись, він починає мінятися. Та все ж йому це не вдається.	« Не стримався Чіпка, міцно обняв Галю, притулив до грудей і зізнався у своєму коханні.» « Подивився Чіпка, в середині його кисета другий кисет з синьої шовкової матерії, вишитий червоними квітками. Тепло стало на душі у парубка, він посміхнувся…» « Покинув Чіпка Матню, Лушню та Пацюка і став дружити з Грицьком, став частенько навідуватись до нього.» « Одного вечора в хату до Чіпки зайшли братчики й сім незнайомих чоловіків. Хазяїн запросив їх до столу; знову пили, сміялися, а тоді стали змовлятися йти на хутір до Хоменка.»
2. Одібрання у Чіпки землі	Ця подія сталася несподівано для Чіпки. Прагнучи повернути землю, він розчаровується в людях.	Вирішив боротися та не вийшло: « Пішов Чіпка додому, та зайшов у шинок. Пропив свитку, шапку, повернувся до матері п'яний, розхристаний. А на ранок знову до шинку...»
3. Виступ Чіпки на захист скривджених селян	Спочатку Чіпка ніяк не відреагував на те, що «дали волю».	« Одному Чіпці з товариством немає клопоту. Протоплять хату гнилою соломою, вкрадуть курку, спечуть, з'їдять — от їм і тепло, і ситі.»
	Не бажаючи бачити, як знущаються над людьми, Чіпка повстає.	« Чіпка побачив, як упав старий дід Улас. Закипіло його серце, заболіла душа... Біга поміж козаками, закликає їх допомогти кріпакам.» « Кинувся Чіпка до кріпаків... Тут його і схопили. Довго борсався він у руках москалів; ще довше його били. Ні крикнув, ні застогнав! Устав — наче з хрестазнятий. Обняло його зло нелюдське на панів, на москалів, на своїх братчиків.»
	Після своєї поразки, одумався Чіпка та захотів почати нове життя.	« Чіпка, як піднялося сонечко, пішов до баби, де жила мати, просити Мотрю повернутися додому. Каявся перед ненькою, вибачався, жалівся, що спина, мов печена, болить.» «  Того ж таки дня, надвечір, Чіпка пішов у Крутий Яр та найнявся молотити. Працював так, що аж солома летіла вгору.» « Піщанські козаки дивувались такому завзяттю, сміялись між собою, що й такого верховоду виправила московська лоза.»
4. Вибори в земство	«Настало нове життя для Чіпки.»	«  Настало нове життя і для Чіпки. Люди його поважали, шанували, бо Чіпка чоловік добрий — у біді поможе. Становий став їздити до нього у гості. А як стали вибирати земство — то піщани першим назвали Чіпку.»
	Дуже радів своїй новій посаді. Та не все вийшло так, як того хотів.	« Радів Чіпка, що заробив людську ласку і шану, збирався служити громаді, добро робити.» « Вибір його в управу нікому не був милий. Козацька старшина, писарі, голови дивилися скоса, жалілися один одному, що хам, голодранець, волоцюга вискочив між пани.»
	Був дуже розгніваний за те, що його позбавили посади.	«  Розізлився Чіпка, що вкрали його честь, душу знеславили, кинувся до Пороха писати скаргу. Той у скарзі вилив й усю свою ненависть на панів Польських, що накипала довгі роки.» « Через тиждень до предводителя приїхав чиновник розбирати Чіпчину справу, та нічого не розкопав, добре пообідав у панів Польських, пограв у карти і поїхав — тільки курява встала...»
5. Заслання Чіпки на ка­торгу	На каторзі головний герой ще більше почав ненавидіти все, що оточувало його, так як зрозумів, що нема жодної людини, кому він був би потрібен.	« Уже під осінь по шляху йшла ціла валка каторжан у Сибір. Зупинилася в Пісках. Був там і Чіпка. Стояв насуплений, кидав на людей, що обступили арештантів, грізний погляд.» « Один Чіпка не плакав. Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі, — тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд. Не знайшлося душі, щоб підійшла до його — попрощалася.»