Контрольний твір

Лист-сповідь Чіпки 

  Всім доброго дня. Мене звати Чіпка Варениченко і я хочу розповісти вам про свою нелегку долю.

  З самого дитинства мені не вистачало уваги. Батько пішов від нас, коли я був маленький; мати постійно працювала. Піклувалася про мене тільки бабуся, але цього було замало. Познайомившись з Грицьком, я вже подумав, що далі все буде добре, бо я знайшов схожу на себе людину, та Грицько був тихим та спокійним хлопчиною. Мені це було не потрібно. Інші діти завжди глузували з мене, цього я не міг терпіти, тому потроху всередині почалася накопичуватися злість.

  Потрапивши в найми та відчувши, що таке неволя, я майже зірвався. Чого запитаєте ви. Коли пан побив мене, я ледь не спалив все його господарство. Це, напевно, був мій перший вияв протесту, який потім перейшов у стихійне бунтарство.

  Наступні роки пройшли непомітно. Я займався господарством, поки в нас з мамою не відібрали землю. Це був останній крок; я зірвався! Не слухаючи мати, я почав пити. Познайомився з Лушнею, Матнею та Пацюком - моїми друзяками. Після цього кожен день був святом. Ну той що, що я залишився без хати, без сім'ї? В мене є друзі!

  Все змінила зустріч з Галею. Голубонько моя! Нахлинули старі почуття, тому я вирішую одружитися. Нарешті... Все налагодилося. Мене навіть направили в земство на захист простих людей. Та недовго це життя тривало: мене, м'яко кажучи, звільнили, і все почалося спочатку.

  Та якось все знов різко змінилося. Настав день, коли я потрапив на каторгу. Як це трапилося? Я шукав правду і не знаходив її. Я не бачив правильного шляху. Не знайшовши виходу, я стаю на згубний шлях розбійництва. Навіть дійшло до того, що я з п'яною ватагою вирізаємо цілу родину.

  Саме так я й потрапив сюди на каторгу, і тепер пишу цю сповідь.

P.S. Все, що я раніше робив, було неправильно, та я в цьому не винен. Винна доля, бо через неї все так сталося. Моєї провини тут немає.